Євген Петров
ТАК ТРИМАТИ!
23.10-29.12.2018
Київ
Water polo players. 2018. Author’s technique. 23×32×17 cm
Water polo players. 2018. Author’s technique. 23×32×17 cm
Water polo players. 2018. Watercolor on paper. 55×75 cm
Trainer. 2018. Watercolor on paper. 75×55 cm
Trainer. 2018. Author’s technique. 13×29,5×30 cm
Football players. 2018. Watercolor on paper. 100×150 cm
Football players. 2018. Author’s technique. 47×24×16 cm
Lugers. 2018. Watercolor on paper. 55×75 cm
Lugers. 2018. Author’s technique. 30×15×16 cm
Skater. 2018. Watercolor on paper. 75×55 cm
Skater. 2018. Author’s technique. 15×18×35 cm
Three Swimmers. 2018. Watercolor on paper. 52×71 cm
Three Swimmers. 2018. Author’s technique. 10,5×31×44 cm
At a distance. 2018. Watercolor on paper. 75×55 cm
At a distance. 2018. Author’s technique. 14,5×25×22,5 cm
Jumper. 2018. Watercolor on paper. 55×75 cm
Jumper. 2018. Author’s technique. 27×14×35,5 cm
Wrestlers. 2018. Watercolor on paper. 55×75 cm
Wrestlers. 2018. Author’s technique. 44×37.5×26 cm
Boxer. 2018. Watercolor on paper. 55×75 cm
Boxer. 2018. Author’s technique. 26×23×28 cm

ХХ століття  відзначилося численними соціальними катаклізмами, котрі разом із технічним прогресом повністю трансформували спосіб життя людини, його повсякденність і багато в чому визначають його по сьогодні. Спорт, що став темою нового проекту Петрова, не став виключенням. Саме у ХХ столітті спорт стає одним з головних супутників пропаганди і політики. Якщо ми пригадаємо «Тріумф волі» Лені Рифеншталь чи результати Олімпіади в часи Холодної війни, коли лідерами медального заліку були лише США чи СРСР, то зрозуміємо, чому спорт став і залишається одним із соціальних активів, що найбільше інвестуються. От лишень тепер, знову ж таки, в силу технічного прогресу, «тріумфи» все частіше належать звичайним людям, які все частіше інвестуються свій час і гроші у непрофесійний спорт, конвертуючи їх у фотографії для соцмереж, видимість приналежності до чогось важливого, спробі лишити по собі хоч якийсь слід. Одним словом, самовиражаються лише у такий спосіб.

 
Петров же хоче, аби ми поглянули на це інакше, на людей, для яких спорт є їх іманентною ціллю, а не чимось, виведеним в культ.
 
Афорданс робіт і технічне виконання ідеально доносять цю думку до глядача. Ми бачимо різні наративи тих, хто у прямому сенсі «застигли у спорті». Споглядання емоцій, поз і ситуацій, в яких опинились герої робіт, показує нам іншу сторону спорту, де є притаманна йому змагальність, де всі хочуть стати кращим/кращою, але вийде в одного. Можливо, саме тому в кожній роботі ми бачимо стільки емпатії до спортсменів, які поклали своє життя на олтар першості, бачимо теплоту, з якою художник ставиться до своїх героїв. Адже, як правило, у попередніх виставках ми спостерігали неприховану іронію стосовно людей, чи то іммігранти, діти, відпочивальники чи солдати.
 
Вперше Петров розповідає свої історії одночасно у двох вимірах: на площині і в об'ємі. Читання цих історій спершу на акварелі, а потім у скульптурах з глини і металу, епоксидної смоли і дерева, в які вони трансформуються, значно загострює  ефекти від побаченого, і кожен сюжет дійсно запам’ятовуються.
 
Втілюючи деякі попередні напрацювання, Євген логічно вписує цей проект в історію своїх виставок, тому всі його шанувальники не лише переймуться закономірним для художника тонким почуттям стилю і залишаться у захваті вкотре, але і скажуть: «Так тримати, Петров!»
 
Саша Геллер