Останнього разу, коли можна було побачити півтораметрові роботи Євгенія Петрова, була виставка «Там де нас немає», що проходила в 2017 році у вільнюському філіалі галереї «Цех». І ось, через три роки, в проекті «Умови середовища», що складається з десяти робіт, намальованих сухою та мокрою техніками, він повертається до формату великої акварелі.

 

Якщо уважно подивитися на попередні виставки художника, ми помітимо як він реагує на світ: гостро, критично, іронічно. В «Умовах середовища» Петров, навпаки, сконцентрований на документальному описі Lebenswelt. Медіатором взаємодії художника зі світом є його сусіди, у широкому сенсі цього слова, - люди, яких він бачить з свого балкону, викинуті з моря на одеські пляжі медузи і різноманітні метаморфози навколишнього середовища. Не дивлячись на те, що основний акцент був зроблений, в першу чергу, на технічну сторону, справжні прихильники відразу помітять, що практично всі роботи мають концептуальні прив’язки з попередніми проектами. Монохромна акварель «Проти сонця» повертає нас до гостросоціальної виставки «Де нас нема», прекрасно деталізовані роботи «Камінь з паразитами» та «Медуза» до проекту «Пірс», де легко прослідковується аналогія каменю з пірсом, а паразитів, які обліпили його  зі всіх боків, з людьми, ніжні «Перехожий» і «Да відвали!» - до абсолютно безумно-саркастичного проекту «Пляж». Ну і звісно ж, Петров просто не міг забути про свій головний концептуальний персонаж – собаку. Спокійна «Туман» і «Злива» відсилають нас до, в деякому сенсі, тривожним «Собакам Петрова» та жорстоким «Боям без правил».

 

Сам художник акцентує увагу на тому, що особисто для нього цей проект є споглядальним і зосередитися він хотів на тонких технічних моментах. Але саме це і дає нам, як глядачам, зрозуміти, яким він бачить оточуючий світ, з якими феноменами працює, тому виставка «Умови середовища» безпосередньо пов’язана з іншими проектами, де Петров вже замість спостереження збоку розміщує оточуючих його áкторівтеатру буденності у своє концептуальне поле.

 

Саша Геллер