У своїх роботах фотограф розповідає нам історії життя людей із литовського села, зображення якого має давні традиції у литовському мистецтві фотографії. Етнографічні теми вкоренилися в роботах литовських митців вже у міжвоєнний період і набули нової художньої якості, коли у 1960-х рр. відбулося їх злиття з тенденціями гуманістичної фотографії. Але у своїй творчості Вікшрайтіс скоріше відштовхується від давніх традицій, ніж спирається на них. Риси, які впродовж довгого часу визначали індивідуальність школи литовської фотографії, не є характерними для його робіт. Фотограф не створює психологічні портрети і не змальовує природнього плину сільського життя. Люди, яких він фотографує, свідомо відтворюють перед об’єктивом найгротескніші ситуації свого щоденного життя. Більше того, на фотографіях Вікшрайтіса такі дійства не приховані за “художньою” візуальною формою.

 

Начебто об’єктивний, притаманний сучасним фотографам погляд на людей, також не применшує зв’язку із реальністю, яка зображена у роботах литовського автора. Вікшрайтіс – не тільки відсторонений спостерігач (риса, яка часто асоціюється із сучасними митцями), але також учасник ситуацій, які він фотографує. На своїх фотографіях він зображує сільську спільноту, частиною якої є він сам, а недосяжний для сторонніх погляд вирізняє Рімальдаса Вікшрайтіса з-поміж інших фотографів. Хоча в роботах автора є багато іронії, вони дають можливість радше відчути реалії сільського життя, яке занепадає, а не судити людей, які там живуть.

 

Не ховаючись за експресивною формою фотомистецтва або холодною концептуальністю сучасної фотографії, Вікшрайтіс документує виконані в його присутності ролі, майже позбавлені людської гідності. Найбільше вражає той факт, що більшість людей, які позують для фотографа, неправильно сприймають свою особисту ситуацію. І хоча завдяки мистецтву фотографії ми вже звикли до різних образів страждань людей, які  добровільно демонструють власне падіння перед об’єктивом, його фотографії все ще шокують. Вони не тільки висвітлюють соціальні питання, але й також змушують переосмислити ключові категорії людства.

 

Відверта мова фотографій Рімальдаса Вікшрайтіса є зрозумілою і важливою не лише для литовського глядача. Зображуючи місцеве сільське життя, литовський митець cтворив фотографії, які у 2009 році отримали міжнародне визнання на великому європейському фестивалі фотографії Rencontresd'Arles. На цьому фестивалі Вікшрайтіс отримав нагороду DiscoveryAward, на яку його роботи висунув відомий британський фотограф Мартін Парр. Обидва автори відкриті для навколишнього світу і готові висвітлювати трагікомічні аспекти нашого життя; різниця полягає в тому, що один митець робить це у глобалізованому світі, тоді як інший – у невеликому провінційному селищі. 

 

Організатори Місяця литовської фотографії у Києві Клайпедський відділ спілки фотохудожників Литви.

 

Партнерська підтримка:

Литовська рада з питань культури

Литовський інститут культури

Посольство Литовської Республіки в Україні