Юстінас Вайтeкуна, Віргінія Кервіляйне, Лінас Ляндзбeргіс, Егле Рідікайте, Жiдре Рідуліте
ЛИТВА - НАЙКРАЩА
9.09 - 9.10.2009
Посольство Литовської Республіки в Україні
та галерея ЦЕХ представляють груповий проект

Посольство Литовської Республіки в Україні
та галерея ЦЕХ
представляють груповий проект:
ЛИТВА - НАЙКРАЩА
9.09 - 9.10.2009


П`ять литовських митців:
Юстінас Вайтeкуна, Віргінія Кервіляйне, Лінас Ляндзбeргіс, Еглє Рідікайте, Жiдрє Рідуліте

Не часто так буває, коли щось надихає настільки, що хочеться сказати: найкращий день, найкрасивіше небо, найтемніша ніч або найбільш іронічний місяць, але цього разу так сталося, разом з галереєю “Цех” кажемо: “Литва найкраща”.

Таке мото нашої виставки, така наша мета і наш виклик.

Цього разу ми не створюємо манерних експозиційних просторів, не ведемо дискусії про алхімію мистецтва і не намагаємось розібратися в історичних шляхах мистецтва. Ми не претендуємо на монополію правди і не складаємо ієрархії мистецьких цінностей.

“Литву найкращу” ми представляємо як експеримент, як процес у процесі, сміливий, провокативний, динамічний, експресивний і відкритий.

Сьогодні дуже хотіли подивитись на те, що відбувається на сучасній мистецькій сцені Литви. І поговорити про неї таку, яка вона є: може гетерогенна, може провокаційна, але професійна.

Цього разу “Литву найкращу” у Києві представляють п`ять митців різних поколінь, які по різному творять та відчувають: художники Юстінас Вайтекунас (живопис, графіка), Лінас Ляндзбергіс (живопис), і текстильниці Жідрє Рідуліте та Віргінія Кервіляйне, що, якими б різними вони не були, нам здалися дуже гарними ігроками, хоча різняться не тільки теми їх мистецьких ігор, але й жанри, техніка. Вайтекунас на своїх полотнах створює експресивний простір, що має свій “ключ” – назву, котра веде тими шляхами, які знайшов Юстінас під час створення. Вайтекунас – один з найцікавіших литовських художників середнього покоління ¬ сміливий, відкритий, прекрасно володіє кольором і знає його нюанси, який, хоч і є експресивним митцем, водночас є й доволі субтильним. Він часто­густо ¬ мінімалістичний графік, який у живопису грає кольором та експресією так само емоціонально, як тінями та лінією у графіці. Лінас Ляндзбергіс свої композиції розкладає нібито на вигаданих дощечках, що залишилися у спогадах з дитинства. Фігури, які створюють їх рель`єфи, з тих ігор, стратегії яких треба було придумати самим, але грали саме вони. Простір його робіт – поєднання реальності та фантазії – ритмічний та динамічний. Еглє Рідікайте (графіка), мабуть, найбільш концептуальна та радикальна з них усіх. У своїх роботах вона говорить начебто про зовсім прості речі: лампу, котів, покривало телевізійного екрану, підкреслюючи, що на початку 21 ст. буденність своєрідно стає мистецтвом, а мистецтво буденністю, що межа, яка їх відрізняла, зникла, і про них обох можна говорити дуже просто, складаючи мистецькі об`єкти, щоденні речі та гру їх значень в одне ціле і тільки тоді знову досліджувати. Жідрє Рідулітe (текстиль) – одна з найбільш творчих сучасних текстильниць Литви. Шанувальників текстилю вона вражає кожною своєю новою роботою. Її тектсиль ще й дуже “текстильний”, тому що в ньому прекрасно розкривається і “матеріальність” тканини, і її фактура, і метафізика гри кольорів, з іншого боку, її роботи ¬ об`єкти рафінованої текстилі, своєрідно наративні – наче розповідають історії, що розкривають одні значення або ж ховають інші, які містяться не тільки у назвах робіт, але й у техніці та композиції. Віргінія Кірвялєнє, створюючи світ текстильних люків, наче перевіряє реальність, вербалізуючи її алогічність: люки, які для всіх асоціюються з важкістю, постійністю, закритістю, для неї – кольорові повстині об`єкти, які, забувши про свою вагу, можуть прикрити будь¬що.

Таку “Литву найкращу” ми хотіли представити у Києві. Хай вона буде нашим викликом.

Куратор виставки
Аташе з питань культури Литовської Республіки в Україні і Грузії
Д-р Габріелє Жайдітє


Задум зробити виставку сучасних литовських митців під назвою “Литва найкраща» прийшов сам по собі після чергового відвідування цієї країни. Здивувало й надихнуло саме ставлення Литви, як держави, так і пересічних іі мешканців до сучасного мистецтва. Розвиток усіх закладів від дитячої художньої школи до національної галереї. Можливість кожного митця працювати будь¬яким жанром, манерою, технікою. Якість та кількість виставок. Освіченість преси. Муніципальна та державна підтримка. Відкритість суспільства до нових ідей та технічних рішень.

Приємно бачити, коли кожна талановита людина може присвятити своє життя мистецтву. Прості речи стають цікавими, бо вони зроблені поза агонією голодної переляканої людини. Поза амбіціями перевернути весь світ, щоб довести комусь свою геніальність…

Литва має шанс стати країною експорту мистецтва.

Олександр Щелущенко