Микола Білоус
ТАКТИЛЬНІ ВІДЧУТТЯ
01.10. - 17.11.2012

Творчість Миколи Білоуса гостро ставить питання про актуальність живопису, про саму можливість сьогодні інновації в галузі форми. Конфлікт між живописом як такої і актуальним мистецтвом неминуче виникло ще в 1960-і роки. Джозеф Кошут відзначав, що запитувати про природу мистецтва можна і треба, а про живопис неможливо. Перевизначення кордонів мистецтва, їх тривожна хиткість не мають нічого спільного з поняттям живописної техніки і досить стабільних засобів вираження. Крім того, живопис вимагає вдивляння, а актуальна художня ситуація націлена на миттєво сприймається вислів.

 У сучасному постмедіальному живопису картиною можуть стати площина, ілюзія і уявність реальності. Місія художника як свідка реальності зберігається, незважаючи на те, що сьогоднішня реальність повністю перетворена людиною, наповнена подобами, симулякрами, віртуальними артефактами. До неї неможливо доторкнутися, тактильно пережити. Живопис сьогодні - це засіб повернути, викликати з небуття і вивести реальність в режим видимості. У Миколи Білоуса на формальному рівні це відбувається як «повернення» фігуративності, реанімація обсягів і кольору з площини «Чорного квадрата» Казимира Малевича - маніфестувати кінця живопису. На смисловому ж рівні він повертає життя реальності, яка перетворена кінематографом в тінь, сновидіння. Ця проявлена ​​в живописі кінореальність позбавлена ​​будь-якої тимчасової визначеності, зображення об'єднує і світло, і темряву, і насиченість чистого кольору, і об'ємність форм.