Паралельні принципи. Пряма протилежність – непряма схожість, 2012, полотно, олія, 100х100 см
Випадковий аватар. Реальність – нереальна, віртуальність – невіртуальна, 2012, полотно, олія, 100х100 см
Вербальне ТБ. Видимі слова, чутні зображення, 2012, полотно, олія, 100х100 см
Майбутнє шоу. Центр – всюди, периферія – ніде, 2012, полотно, олія, 100х100 см
Численний ти. Разом з а б в г г д е файна гра у нас буде, 2012, полотно, олія, 100х100 см
Руйнування задаром. Настав час для викривленого простору, 2012, полотно, олія, 100х100 см
Блукаючий вид. Форми немає, лише форми, 2012, полотно, олія, 100х100 см
Сучасний голем. Розум бавиться з розумом полотно, 2012, олія, 100х100 см
Цифрові ліки. Цифри замість мов, 2012, полотно, олія, 100х100 см
Зовнішній шлях. Вийди назовні, й розширишся, 2012, полотно, олія, 100х100 см
Лінеарний дзвін. 1+1= =1+1. З пункту А до пункту Б, у напрямі до пункту Ї, 2012, полотно, олія, 100х100 см
Ярослав Деркач
АЛФАВІТ
13.07 - 31.08.2012
АЛФАВІТ
13.07 - 31.08.2012
Алфавіт – це встановлений порядок комунікаційних знаків, прикметами якого є стандарт та легкість ужитку. Це програмує мислення та породжує діалог, які автоматично набувають цих якостей. Думки/слова стають одномірними, а завдяки простоті використання алфавіту - надлишковими й нескінченно тиражованими (дяка Гутенбергові). Вгледівши в алфавітові образ диктатури герметичності, виникає бажання дещо його переформатувати (звісно ж - у межах естетики, запропонувавши його динамічну модель як засобу комунікації , що розширює нас самих. Таким чином позбавляються головні ознаки писемних/цивілізованих спільнот – відокремленість індивіда, безперервність простору/часу, одноманітність кодів (дяка Маклюенові).
У плані зображення літери алфавіту можна звести до найпростіших геометричних фігур : трикутника , квадрата , кола , яким відповідають основні кольори : жовтий , червоний , синій. Це - символи алфавіту , як певного базису. На літеру починається фраза-назва - послання картини – яка, закінчуючись, римується з літерою - акцент на фонетичній обумовленості алфавіту . Текст подтрактовує та розширює значення фрази-назви. Окрім тексту, ідея картини виражається графічно за допомогою геометричних композицій та малюнків. Малюнки ніби ставлять крапку наприкінці тексту , вони, разом із живописними компонентами, вписані в решітку, що обмежує , фрагментує, але водночас і вимагає деконструкції .
Завдання такого проекту – створення живописно-текстового мультиекрану, де алфавіт перестає зводити знаки до єдиного простору, породжуючи натомість власні. Щось на кшталт технології нашого саморозширення .
Ярослав Деркач