Микола Білоус
МЕНЕ ЗВУТЬ РОЗЕТТА
18.10 - 07.12.2013

Продовжуючи свій власний кіно серіал в картинах, Микола Білоус знайомить глядачів з вісімнадцятирічною Розеттою. Вона ж - героїня четвертого фільму бельгійських режисерів братів Дарденн. Сюжет доволі простий: живучи зі своєю матір'ю, у якої алкогольна залежність, дівчина робить усе можливе, щоб знайти роботу. Основуючись на канонах кіноманіфеста «Догма 95», тобто максимального наближення до принципів роботи і естетики документалістики, оператор буквально переслідує героїню з допомогою ручної камери. Микола Білоус, в свою чергу, як постмедійний митець, застосовує художні технології, щоб зловити образ Розетти в «кадрі картини».

Його кіно цитати цікаві не лише з точки зору аналізу вибору зображень, в яких простежується глибоке відчуття кадру, а й з точки зору художньо-візіонерського вміння виокремлювати певні архетипи свідомості. Широкі мазки, яскравий колорит, простота композиції допомагають миттєвому, цілісному сприйняттю картини. З першого ж погляду на його роботи виникає ефект фотоспалаху. Зображення наче щойно дістали з розчину й воно досі перебуває в процесі проявлення тільки вже не на фотопапері, а на полотні.

На думку мистецтвознавця Оксани Баршинової саме такий метод містить у собі «аналітичне прагнення до використання та переосмислення вже знайденої у кінокадрі структури та характеру освітлення, виявлення найбільш узагальнених форм, з можливістю їхнього наступного абстрагування. Причому, своїм завданням Микола Білоус бачить досягнення яскравого, плакатно лаконічного образу, який не спрощує, а активізує первообраз». Цікавим елементом стилю Миколи Білоуса є також авторський підпис, який у відповідності до структури кіноплівки обрамлює роботу з верху та знизу.

Результатом процесу художнього аналізу фільму «Розетта», який тривав півроку, стало біля десяти живописних робіт, а також низка ескізів на папері. Основна тема, як завжди, це тріада «Смерть Життя Любов». Говорячи мовою філософа Барта, головним критерієм вибору зображення був «пунктум» – чуттєва точка емоційного тіла художника, його особистого смислового та культурного поля. Так, в сцені ранкового вмивання головної героїні, Микола Білоус побачив натяк на скульптуру Дега. А звертаючись до живописного досвіду Делакруа, художник використав колір як елемент композиції.

Персонажі робіт Миколи Білоуса ведуть між собою свій власний діалог. З цієї точки зору молода Розетта цілком може бути Анімою художника – образом стану його душі. І глядачам, у цьому випадку, не лишається нічого іншого, як бути у ролі вуаєристів, що підглядають процес авто комунікації та сцени психологічної боротьби.

І якщо ситим кінокритикам з Європи життєві проблеми бідної Розетти видаються нудними, то поціновувачі творчості Миколи Білоуса готові збагатити власні колекції його роботами навіть з такою гостросоціальною тематикою.