Лінас Ляндзбергіс
ПСЕВДОЛИТОВСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ
13.12.13 - 22.03.2014
Я ще не все тобі сказала, любий, 2013, полотно, акрил, 70х100
Бридке каченя, 2013, акрил, полотно, 70х120
Два апологети сучасного мистецтва в наукових колах, 2011, акрил, полотно, 100x100
Останнє фото клану, 2012, акрил, полотно, 150x400
Три гранати, три короля, 2011, акрил, полотно, 135x200
Чіп і Дейл поспішають на допомогу, 2011, акрил, полотно, 100x200
Пікнік на узбіччі для тих, хто залишає Землю Леді, 2011, акрил, полотно, 100x100
Мрія Теда Качинського збувається, 2013, акрил, полотно, 100x100
Ніжний, сімейний, атомний, 2012, акрил, полотно, 200x150
Скайуокер працює і вночі, 2013, акрил, полотно, 80х70
Гра скінчилась, 2013, акрил, полотно, 200x100

Лінас Ляндзбергіс
ПСЕВДОЛИТОВСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ

14.12.13 - 22.03.2014

Всі литовці романтики. Це республіка художників та поетів. Традиція оспівування сил природи, стихій та «священних ландшафтів» залишилось у литовців на генетичному рівні. Окрім того, що країна омивається Балтійським морем і близько 30% її території вкриті лісами, Литва була однією з останніх язичницьких держав Європи.

В цьому контексті відомий литовський художник Лінас Ляндзбергіс виглядає хуліганом, що, пишучи ліричні пейзажі, наче навмисно розбиває їх яскравими «вставками». Різка кольорова геометрія «вмонтованих» мультимедійних зображень створює ефект колажності. В результаті м`який класичний фон починає видаватись ледь не абсурдним.

Вважається, що пейзаж відносно молодий жанр живопису. Він трансформувався у самостійний тематичний елемент, передусім, завдяки творчості імпресіоністів. Розквіт ж цього типу живопису пов'язаний з винаходом фарб у тюбиках, що дало можливість художникам працювати за межами своєї майстерні.

В сучасному урбаністичному просторі, пейзажі довкола нас мають властивість постійно змінюватись. І чи не єдиний спосіб зробити «стоп-кадр» – це спробувати візуально зафіксувати їх. У роботах Лінаса присутнє протистояння «розслабленої реалістичності» та кітчевих «візуальних вірусів», вони наче постійно перебувають у динамічній боротьбі. Дехто вбачає в роботах Ляндзбергіса легкий сум за постімперськими амбіціями нащадків Великого князівства Литовського.

Лінас пропонує подивитись на живописні ландшафти з символічної точки зору. Попри свою візуальну строкатість, вони доволі метафоричні. Іронію його мистецького жесту підкреслюють назви робіт, які одночасно і створюють сюжетну напругу. Так, одна з робіт присвячена Теду Качинському, американському математику-анархісту, що майже 20 років надсилав поштою бомби вченим і керівникам підприємств, які експлуатують природні ресурси чи займаються розробкою комп'ютерних технологій. На картині ж «Я ще не все тобі сказала, любий» намальований коктейльний столик з келихом та кишеньковим пістолетом. А єдиними колоподібними об’єктами у роботі «Два апологети сучасного мистецтва в наукових колах» є німби. Робота «Останнє фото клану» ледь не трагічна, оскільки доволі легко спрогнозувати долю кеглів над прірвою.  

Перебуваючи в семантичному полі цієї виставки, важко втриматись від цитування Бодрійяра та його теорії симулякрів (копії того, чого насправді не існує) так само, як і принципу монтажу образів Жижека. Живописні полотна проекту «Псевдолитовський пейзаж» могли б бути чудовими ілюстраціями до книги під назвою «Від епохи Відродження до Постмодерну». Завдяки поєднанню романтичних фонів і яскравих імплікацій, пейзажі Лінаса передають атмосферу контрастної сучасності. Очевидно, вони відсилають глядачів до спостерігання ландшафтів іншого типу, зовсім не природних, й зовсім не литовських.

 

Експозиція проекту